Лікування ритмічної тахікардії

Ритмічна тахікардія виражається в підвищеному серцебитті, при якому на електрокардіограмі інтервали РР відображаються з невеликою варіабельністю. Часто розвивається на тлі реципрокної тахікардії (вузлова або ортодромна), також може зустрічатися при атріовентрикулярній блокаді.

При відсутності органічної патології серця ритмічна тахікардія не викликає серйозних ускладнень. Єдине, її наявність може вказувати на нечітке протікання тріпотіння передсердь, тоді необхідно провести своєчасну медичну допомогу.

Захворювання може доставляти хворого значний дискомфорт, оскільки частота серцевих скорочень, незважаючи на ритмічність серцевої діяльності, може складати 150 уд / хв і більше. Тому в першу чергу проводиться усунення приступу, але існують інші не менш важливі тактики лікування.

Відео Як влаштовано серце. Серцева аритмія: симптоми, причини та лікування

Загальні рекомендації

Перед початком лікування ритмічної тахікардії важливо визначити основну причину її розвитку. При її ліквідації частота серця може самостійно прийти в норму. Найбільш часті причини - гіпокаліємія, гіпертиреоз, коронарний атеросклероз.

Існують провокуючі фактори, які важливо звести до мінімуму, тоді ритмічна тахікардія може взагалі перестати хвилювати. Зокрема, частота серцевих скорочень підвищується при симпатикотонії та недостатності кисню, яка може бути викликана анемією або банальним знаходженням людини в душному приміщенні.

У деяких випадках провокуючі фактори можуть поєднуватися, тоді потребується комплексне лікування тахіаритмії.

Основні провокуючі фактори, що викликають тахіаритмію:

• вживання алкоголю та куріння;
• розлади діяльності вегетативної нервової системи;
• емоціональне та фізичне перенапруження;
• порушення нормальної діяльності травної системи;
• остеохондроз, підвищений вміст цукру або холестерину в крові.

Наявність провокуючих факторів не завжди співвідносяться з виразністю клінічної картини захворювання. Все-таки вкрай важливо використовувати всі можливості, щоб максимально знизити ризик розвитку наступних приступів прискореного серця.

Практичні поради

1. При виникненні частого серцебиття не обов'язково зразу думати про патологічну тахікардію. Неприємний стан або хвилювання через будь-яку причину безпосередньо впливають на частоту серцевих скорочень.
2. Якщо було призначено препарат в середньотерапевтичній дозі і його ефективність невисока, тоді краще не збільшувати дозування, а змінити лікувальний засіб.
3. Препарати з однієї групи мають єдиний механізм дії, тому неефективність одних ліків вказує на те, що інші з цієї ж групи також немає резону приймати.
4. Комбінована терапія вважається більш результативною, тому часто радять приймати кілька антиаритмічних препаратів з різних груп.
5. Тривале лікування антиаритмічними засобами частіше ускладнюється появою до них резистентності. Для вирішення подібної проблеми існує кілька шляхів: зміна препарату, переривання лікування, підбір більш високої дози.

Медикаментозне лікування ритмічної тахікардії

Часте серцебиття може бути знято вагусною пробою, для чого проводиться натужування після вдиху або надавлювання в області епігастрія. Якщо стимуляція парасимпатичного нерва не дає результатів, тоді використовують аденозин (АТФ) в дозі 6-12 мг. Препарат частіше всього виявляється ефективним при атріовентрикулярних реципрокних тахікардіях. У подібних випадках не так часто спостерігається розвиток шлуночкової та синусової реципрокної тахікардії.

Ефективність проведення вагусних проб або введення аденозина може вказувати на локалізацію ектопічного вогнища, що сприяє появі тахікардії. Наприклад, при передсердній аритмії після перерахованих способів купірування знижується ЧСС, якщо ж частота серцебиття зберігається, то це вказує на шлуночкову тахікардію.

Основні принципи лікування хворих тахікардією:

• Купірування нападу аритмії.
• При постійній клініці патології підтримується частота серцевих скорочень на нормальному рівні.
• Виявлення та усунення причини ритмічної тахікардії або основної хвороби, на тлі якої розвинулася аритмія.

При лікуванні частого серцебиття в першу чергу визначається, чи немає критичних станів, що супроводжуються гемодинамічними порушеннями (шок, колапс, інфаркт міокарда, інсульт, серцева недостатність). При наявності розладу гемодинамики використовується електроімпульсна терапія, яка допомагає швидко привести людину до нормального стану. Відсутність подібних порушень дозволяє проводити антиаритмічну терапію спеціальними препаратами.

Підбір антиаритмічних препаратів проводиться з урахуванням виразності клінічної картини, локалізації патологічного вогнища. Існують різні класи лікарських засобів, серед яких при порушенні ритму найчастіше використовуються наступні:

• 1А класс - прокаїнамід.
• 1В класс - мексилетин, лідокаїн.
• 1С класс - етацизин, пропафенон.
• 2 класс - пропранолол, бета-адреноблокатори.
• 3 класс - соталол, аміодарон.
• 4 класс - верапаміл, серцеві глікозиди, антагоністи кальцію.

Приступи атріовентрикулярної реципрокної тахікардії, на тлі якої часто відзначається ритмічна тахікардія, успішно купіруються верапамілом та аденозином.

Найбільш віддалена дія відмічається у аміодарона. Результат його введення спостерігається в середньому через 5 годин. Цей препарат відноситься до ліків з пролонгованою ефективністю, тому аміодарон часто використовують при тривалому лікуванні ритмічної тахікардії.

Інтервенційне лікування ритмічної тахікардії

Захворювання може розвиватися при тріпотінні передсердь, тоді в таких випадках показана радіочастотна абляція. Проводиться деструкція патологічного кругообігу імпульсу в зоні перешийка. Позитивний результат після операції спостерігається у 95% пацієнтів, проте рецидив захворювання визначається в середньому у 28% пацієнтів в перші 33 місяці. У той же час на фоні антиаритмічної терапії повторення приступів розвивається у половини пацієнтів, які пройшли РЧА.