Лікування антидромної тахікардії

Антидромна тахікардія відноситься до спадкових захворювань серцево-судинної системи. У МКБ-10 розглядається під синдромом передчасного збудження шлуночків. У формуванні патології беруть участь пучки Кента, які називаються додатковими. Вони приймають безпосередню участь в утворенні аритмії за типом ре-ентрі.

Зустрічається тахіаритмія відносно рідко. Хворі з ознаками прискореного серцебиття в основному звертаються за невідкладною допомогою, після чого з'ясовується наявність додаткових шляхів і, як наслідок, синдрому WPW.

Під час протікання захворювання існують мінімальні ризики раптової смерті, але при цьому повинні бути призначені правильні препарати. В іншому випадку самопочуття хворого може погіршитися.

Відео Нові можливості лікування шлуночкової тахікардії

Медикаментозне лікування антидромної тахікардії

Під час розвитку антидромної тахікардії спостерігаються широкі шлуночкові комплекси, утворені в результаті перезбудження серцевого м'яза. На тлі подібних змін спостерігається висока частота серцевих скорочень, виражена клініка, порушення гемодинаміки. Подібні ознаки мають несприятливе прогностичне значення, тому потрібне негайне медичне втручання.

Основні тактики ведення хворих з антидромною тахікардією:

• Вперше виниклі напади спочатку купірують кардіоверсією, яка при першому заряді складає 100 Дж. При її неефективності використовується медикаментозна терапія.
• Якщо хворий добре переносить напад або клініка не сильно виражена, тоді призначаються медикаменти.

Основу медикаментозного лікування антидромної тахікардії складають ті препарати, які подовжують рефрактерний період патологічних шляхів. Такими засобами є аміодарон (кордарон) та новокаїнамід. Під дію блокуючих речовин проходить перезбудження шлуночків, в результаті чого знижується ризик раптової смерті.

Аміодарон - показаний хворим, у яких крім тахіаритмії спостерігаються структурні зміни серця. Вводиться внутрішньовенно з максимальною навантажувальною дозою в перші 20 хвилин, а далі в меншій кількості протягом доби.

Новокаїнамід - призначається хворим без органічної патології серця. Вводиться внутрішньовенно до купірування нападу тахіаритмії. Також препарат перестають вводити в тому випадку, якщо знижується тиск, збільшується ширина шлуночкових комплексів в половину від вихідних значень.

Існують препарати, які протипоказані для введення при розвитку антидромної тахікардії:

• Дигоксин, бета-адреноблокатори, верапаміл - порушують проведення імпульсів через атріовентрикулярний вузол і тим самим сприяють їх проходженню через патологічні канали, чим можуть викликати збільшення частоти серцевих скорочень і розвиток фібриляції шлуночків.
• Лідокаїн - не використовується через відсутність властивостей до подовження рефрактерного періоду патологічного каналу. При збудженні шлуночків препарат може викликати збільшення частоти їх скорочень, особливо на тлі фібриляції передсердь.

Для тривалої антиаритмічної терапії використовуються препарати ІС і III класу. За міжнародними рекомендаціями сьогодні часто застосовується пропафенон та флекаїнід, а також аміодарон та соталол. Ефективність аміодарону не завжди переважає над побічними діями препарату, тому якщо лікар може порекомендувати препарат з більш м'яким впливом, тоді варто це засіб не використовувати. Виняток становлять хворі з супутньою органічною патологією серця.

У ряді випадків тривале прийняття антиаритмічних засобів при WPW-синдромі цілком можливе. Зокрема, при визначенні за допомогою ЕФД додаткового каналу, який здатний до швидкої передачі імпульсів.

Інтервенційне лікування антидромної тахікардії

Являє собою альтернативні медикаментозному впливу способи лікування. На сьогодні лідируючі позиції займає радіочастотна катетерна абляція, яка все частіше проводиться в порівнянні з операціями на відкритому серці.

РЧА найчастіше показана хворим, у яких спостерігаються клінічні ознаки без серйозних гемодинамічних порушень. Також метод застосовується в разі негативної спадковості, безсимптомного протікання патології або при наявності прихованих додаткових шляхів. Останнє показання в основному співвідноситься з перевагою пацієнта. Після першого проведення деструкції патологічного каналу позитивний результат спостерігається в 95% випадків. Решта 5% припадають на рецидив захворювання, також в зоні впливу може спостерігатися набряк тканин. За другим проведенням ефективність практично дорівнює 100%.

Участь хворого в лікуванні антидромної тахікардії

Всім хворим з WPW-синдромом важливо знати, як і чому розвивається ця патологія. Це допоможе правильно поводитися в процесі лікування, що особливо актуально для молодих людей, у яких немає вираженої клініки. Такі хворі, як правило, дізнаються про збудження шлуночків випадково, наприклад, під час профілактичного огляду. Тому вкрай важливо, щоб прийшло усвідомлення, що потрібно регулярно проходити огляди у лікаря, не зволікати зі зверненням за допомогою при появі перших ознак.

При наявності перезбудження шлуночків слід носити при собі останню електрокардіографію, доповнену лікарським висновком.

Хворі з антидромною тахікардією не можуть брати участь в спортивних змаганнях. Також родичам хворого рекомендується проходження скринінгового обстеження. При необхідності буде призначено відповідне лікування порушення ритму.