Функціональна тахікардія

Автор Ольга Кияница

2017-11-14

Серед всіх різновидів тахікардії найбільш сприятливою вважається функціональна форма. Вона називається ще екстракардіальною, оскільки виникає при різних несерцевих захворюваннях. При цьому в ряді випадків все ж постає питання, чим небезпечна функціональна тахікардія і взагалі чи існує ймовірність розвитку ускладнень на тлі подібної патології.

Функціональна тахікардія відноситься до дисрегуляторних порушень ритму, які в більшості випадків не здатні привести до суттєвих розладів гемодинаміки. Термін часто використовується в клінічній практиці, коли у людини є ознаки тахікардії, але при цьому немає ніяких органічних уражень серця.

Головна відмінність функціональної тахікардії від органічної, здатної викликати розлад гемодинаміки, - це нетривалий перебіг нападів та самостійне відновлення нормального ритму в спокійній обстановці.

Для діагностики функціональної тахікардії використовують ті ж методи, що і у випадку з патологічним порушенням ритму. Також перед постановкою діагнозу важливе вивчення загального стану людини, наявність або відсутність супутньої патології серця. Оскільки виникнення функціональної тахікардії можливе в будь-якому віці, у спортсменів, вагітних, важливо не упустити патологію, яка на відміну від функціональної тахікардії, здатна загрожувати здоров'ю хворого.

Відео Тахікардія при вагітності

Опис функціональної тахікардії

З точки зору фізіології всі аритмії можна розділити на дві великі групи:

  • Органічні - розвиваються на тлі серцево-судинних захворювань. Часто пов'язані з дисфункцією клапанного апарату, порушенням коронарного кровообігу, міокардитом та зміною функціонування провідних шляхів серця. Також до цієї групи належать ті аритмії, які пов'язані з інтоксикацією організму або неправильним прийняттям медикаментів.
  • Функціональні - їх виникнення не залежить від серцевих захворювань. Найчастіше поява подібних аритмій пов'язують з розладом регуляції вегетативної нервової системи. Тому подібне порушення нерідко називають дисрегуляторним.

У більшості випадків функціональні тахікардії обумовлені неврогенною патологією або захворюваннями центральної нервової системи.

Деякі форми порушення ритму не є функціональними, але при цьому не відносяться до патологічних:

  • Синусова аритмія - являє собою компенсаторне порушення ритму, яке підтримує нормальний хвилинний обсяг кровообігу при недостатній гемодинаміці.
  • Повільні заміщаючі ритми - виникають з метою запобігання зупинки серця під час зниження автоматизму синусового вузла.

Лікарі найчастіше використовують поняття функціональної тахікардії в тих випадках, коли немає підтверджень органічного ураження серця, але при цьому серцебиття виникає і може навіть приносити значну незручність пацієнтові.

Симптоми функціональної тахікардії

Подібно синусовій аритмії, оскільки також спостерігається незначне збільшення частоти серцевих скорочень щодо вікової норми. Напади тахікардії можуть виникати раптово, тоді говорять про пароксизмальну форму порушення ритму, або ж серцебиття поступово наростає і таким же чином припиняється. У таких випадках встановлюється діагноз по типу функціональної синусової тахікардії.

Залежно від природи функціональної тахікардії можуть проявлятися наступні вегетативні розлади:

  • слабкість;
  • шум в вухах;
  • відчуття жару;
  • запаморочення;
  • відчуття зябкості;
  • холодні кисті та стопи.

Ступінь вираженості порушень вегетативної системи часто залежить не від функціональної тахікардії, а від активності симпатичного відділу нервової системи. Тому нерідко увага концентрується не на тому, чим небезпечна функціональна тахікардія, а на основному захворюванні, що провокує розвиток порушення ритму.

Якщо в ході обстеження визначаються такі симптоми, як задишка, ритм галопу, збільшення розмірів серця, значить хворого непокоїть не функціональна, а органічна тахікардія.

Причини появи функціональної тахікардії

Велика кількість випадків, пов'язаних з функціональною тахікардією, розглядається з позиції оцінки стану центральної та периферичної нервової системи. Різні захворювання цієї частини організму можуть викликати не тільки функціональну тахікардію, але і більш важкі порушення ритму серця.

Поширені причини виникнення функціональної тахікардії:

  • невроз;
  • тиреотоксикоз;
  • вегетативна дистонія;
  • напади панічних атак;
  • симпатико-адреналові кризи;
  • тривало протікаючі депресії.

Іншими причинами розвитку функціональної тахікардії може бути: емоційне або фізичне навантаження, підвищена температура тіла, наявність шкідливих звичок.

Види / фото функціональної тахікардії

Порушення ритму найчастіше виражається в таких формах, як функціональна синусова тахікардія та функціональна надшлуночкова пароксизмальна тахікардія. Інші різновиди не настільки часто зустрічаються або ж зовсім не можуть вважатися функціональними, якщо взяти, наприклад, тріпотіння або мерехтіння.

Функціональна синусова тахікардія

Виникнення патології в основному пов'язане з підвищеною активністю симпатичної нервової системи. Найчастіше цю форму порушення ритму діагностують при тиреотоксикозі, а також дисфункції вищої нервово-гуморальної регуляції.

Funktsion-tah1

Синусова тахікардія може виникати при різних екстракардіальних захворюваннях: тиреотоксикозі, неврогенних розладах. Вона часто визначається у дітей та підлітків, а також у вагітних і під час гормональних збоїв, коли з яких-небудь причин запускаються компенсаторні механізми по забезпеченню циркуляції крові в нормальному обсязі.

Надшлуночкова пароксизмальна тахікардія

У більшості випадків розлад розвивається внаслідок неврогенних порушень. Важливою особливістю виникнення пароксизмів є їх запуск екстрасистолічним скороченням. При цьому хворі нерідко відчувають поштовх в серцевій області і потім виникнення такого відчуття, як "скачки серця".

Funktsion-tah2

Захворювання може ускладнюватися напівнепритомним станом та втратою свідомості. У деяких хворих напад закінчується позивами до дефекації та рясним сечовиділенням. Незважаючи на важке протікання хвороби гемодинамічні порушення розвиваються в рідкісних випадках.

Діагностика функціональної тахікардії

При функціональній синусовій тахікардії неврогенного походження відзначається зміна ритму в процесі переходу з одного положення в інше. Також проведення вагусних проб уповільнює серцевий ритм, чого не виявляється в разі, наприклад, з синусовою тахікардією при тиреотоксикозі.

Скарги на напади серцебиття є показанням до призначення стандартної електрокардіографії. На додаток обов'язково проводиться серійна ЕКГ-діагностика та холтерівський моніторинг.

ЕКГ-ознаки при функціональній тахікардії:

  • ритм регулярний з ЧСС від 100 ударів у хвилину, при пароксизмальній формі може доходити до 200 ударів;
  • шлуночковий комплекс вузький, без деформацій звичайної форми;
  • при синусовій тахікардії функціонального походження спостерігається мономорфний зубець Р, який при високій ЧСС може сполучатися з зубцем Т, імітуючи тим самим пароксизмальну тахікардію.

У постановці точного діагнозу часто доводиться вдаватися до навантажувальних проб та вагусних тестів. Зокрема, при синусовій тахікардії вагусна проба уповільнює серцевий ритм, чого не спостерігається у випадку з надшлуночковою пароксизмальною тахікардією.

Лікування та профілактика функціональної тахікардії

У більшості випадків проведення терапії при функціональній тахікардії не потрібно. Призначення антиаритмічних препаратів може здійснюватися в разі наявності ускладненої клінічної картини, коли симптоми хвороби приносять хворому відчутний дискомфорт. Також важливо дотримуватися рекомендацій лікаря, який займається основним захворюванням, при якому виникла функціональна тахікардія. Це може бути ендокринологічна або неврологічна патологія і тут важливо проводити ефективне лікування, яке не дасть з'явитися такому ускладненню, як функціональна тахікардія.

У лікуванні функціональних тахікардій часто використовується метод психотерапії, який дозволяє в поєднанні з медикаментозним впливом максимально швидко привести в норму серцеву діяльність.

Специфічної профілактики функціональної тахікардії не існує. Все залежить від екстракардіального захворювання, з яким пов'язане порушення ритму. Єдине, хворим з емоційною лабільністю слід менше піддаватися стресам, які здатні провокувати розвиток порушення ритму. Відносно серцево-судинної системи ніколи не завадить дотримуватися правильного харчування, здорового способу життя та помірної фізичної активності.


5.00 avg. rating (96% score) - 3 votes - оцінок

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.